You Can't Win · 2026 · 107 хв.
Початок минулого століття. Джек Блек рано залишився без батьків — батько, ветеран війни, так і не оговтався від поранення, а матері не стало, коли хлопчикові ледь виповнилося дванадцять. Довелося виживати самому. Перша ж крадіжка привела його за ґрати. Саме там він почув про таємне «Братство Єггів» — спільноту бродяг і зломщиків, які не визнають жодних законів, окрім власних. Коли Джек вийшов на волю, він уже знав, чим хоче займатися. Він пересувався товарними потягами, ніколи не затримувався на одному місці, навіть ім'я своє змінював так часто, як інші міняють шкарпетки. Він грабував ювелірні магазини, залазячи в них через тунелі, які копав ночами. Жодного гучного пограбування — тільки терпляча, копітка робота одинака, який довіряє лише власним рукам. З роками в'язниці ставали його другим домом. Що більше часу він проводив за ґратами, то жорсткішим ставав. Джек перетворився на вовка-одинака: агресивний, замкнутий, він не довіряв нікому, навіть тим, хто був поруч. До всього додалася важка наркотична залежність. У фільмі є сцена, коли він сидить на ґанку з револьвером у руці й каже: «Я не можу перемогти. Не можу зупинитися. І не хочу, щоб мене бачили таким». Це чесна сповідь того, хто все життя ніс цю ношу сам. Він тікав, ховався, прикидався кимось іншим. А потім зрозумів: єдиний вихід — розповісти все. Не брехати. Не замовчувати. Не прикрашати. Навіть якщо правда пече. Навіть якщо тобі не повірять. Бо головне — не те, як це сприймуть інші. А те, що ти нарешті перестав боятися.
